Не купайтеся на Зелені свята

10 июня 2011 - Editor

Із усіх свят літнього обрядового циклу дуже важливими були так звані Зелені свята. Вони не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня. У церковних календарях вони обмежені двома днями — неділею та наступним понеділком. Цього року Трійця випадає 12 червня, а отже і 13 червня також йде святкування. Спочатку йде Свята неділя, або Зішестя Святого Духа. 

Ще називали її П’ятидесятницею — це був п’ятдесятий день після Великодня. Після неї наступав понеділок, присвячений Пресвятій Трійці. Але в народі рамки цього свята дещо ширші. Вони охоплюють період між сьомим і восьмим четвергами після Великодня. Власне сьомий тиждень називали Зеленим, Клечальним, або Русальним. Звідси і четвер на цьому тижні мав таку ж назву.

Свята Трійця — важливе поняття у більшості християнських вчень. Це поняття об’єднує разом три особи (три лики, три образи, три прояви) Бога, розглядає Його в трьох особах.

Свято Святої Тройці називається П’ятидесятницею тому, що зішестя Св. Духа на апостолів відбулося на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. Свято християнської П’ятидесятниці містить у собі подвійне торжество: і на славу Пресвятої Тройці, і на славу Пресвятого Духа, який видимо зійшов на апостолів і уклав новий вічний завіт Бога з людьми.

Перший день П’ятидесятниці, тобто неділю, Церква присвячує переважно на славу Пресвятої Тройці; і цей день у народі називається Троїциним днем, а другий, тобто понеділок, — на славу Духа Святого, від чого називається Духовим днем.

Святкування дня Святого Духа Церква починається, як правило, вечірнім богослужінням у день Трійці. На цьому богослужінні з колінопреклонінням читаються благальні молитви Василія Великого, в яких ми сповідуємо гріхи наші перед Отцем Небесним і, ради великої жертви Сина Його, благаємо помилування; просимо також Господа Ісуса Христа дарувати нам Божественного Духа, на просвічення і зміцнення душ наших, і, нарешті, молимося за спочилих батьків і братів наших, щоб упокоїв їх Господь у місці світлому, квітучому і спокійному.

У свято П’ятидесятниці заведено прикрашати храм і свої житла зеленню — гілками з дерев, квітами і самим стояти з квітами в храмі. Прикрашення храмів і осель в цей день зеленню і квітами є, по-перше, сповіданням живлющої сили Животворчого Духа, а по-друге, — належним присвяченням Йому паростків весни.

Свято Трійці, або Зелені свята огорнене особливою таємничою та священною аурою. До нього готувалися заздалегідь. Прибирали домівки, вичищали подвір’я. Колись у суботу надвечір прикопували на обійсті від хати до воріт зрубані молоденькі берізки, жовтим пісочком посипали доріжки, а підлоги в хаті встеляли лепехою (татарником). Невеликі гілочки клена, ясена, липи розвішували в хатах коло вікон, над вікнами та дверима, а також у хлівах біля тварин, щоб лихе не заходило. Існувала засторога не святити і не використовувати у ці дні гілочки з осики, тому що це дерево вважається нечистим і з нього були виготовлені цвяхи для розп’яття Христа. Після освячення зелень цілорічно зберігають біля ікон й використовують для лікування. Вважали, якщо покласти таке зело собі під подушку, то голова не болітиме і сон буде міцним.

Зелена субота призначалася для поминання покійних предків. Такий звичай поминання пов’язаний з народними віруваннями в русалок. Русалки в українській народній уяві — це дівчата або молоді жінки, які були утопленицями. Їх ще називають мавками на Волині та нявками на Гуцульщині. Народна фантазія наділила русалок надзвичайною красою. Найчастіше їхніми місцями перебування вважали ставки та річки. На Зелені свята уночі вони виходять на берег, розчісують довгі коси, гойдаються на гілках дерев чи водять хороводи. Зустріч з ними вважалася небажаною, як такою, що не приносить нічого доброго, а навпаки, неприємність і страх. Русалки могли втопити чи залоскотати до смерті будь-кого, хто зустрічався у них на шляху. Але в першу чергу це стосувалося чоловіків.

Русалок і боялися, і чекали. Вони ж виходили з води на поля, коли починали квітувати жита, тобто в період Русалій. Згідно з народними повір’ями, від них залежала доля врожаю. Чим більше вони розважалися в житах, тим врожайнішою ставала нива.

Зелені свята залишилися у нас від язичництва, а Трійця — від Господа Бога. І цей симбіоз давніх вірувань і щирої віри в Зішестя святого Духа робить це свято світлим, радісним, з відчуттям загадковості.

 

Рейтинг: 0 Голосов: 0 2192 просмотра
Комментарии (0)
Нет комментариев. Ваш будет первым!